1 вересня Генеральний консул України у Вроцлаві Тарас Токарський взяв участь в урочистих заходах з нагоди 87-х роковин початку Другої світової війни.

Пам’ятні заходи відбулися на Цвинтарі польських солдатів у Вроцлаві за участю представників державної та місцевої влади, Війська Польського, дипломатичного корпусу, духовенства, ветеранських організацій та родин учасників Другої світової війни. Учасники церемонії вшанували пам’ять захисників Польщі та мільйонів жертв Другої світової війни. 

Особливим моментом церемонії стало нагородження полковника запасу Євгеніуша Прачука медаллю «Obrońcy Ojczyzny 1939–1945» за заслуги у боротьбі за незалежність Республіки Польща.

Його життєвий шлях — це доля людини, через яку можна побачити драматичну історію цілого покоління.

Євгеніуш Прачук народився 3 березня 1927 року на території сучасної Білорусі. З дитинства жив і навчався в Луцьку, де й сьогодні мешкають його родичі. Під час нацистської окупації, ще підлітком, він був примусово залучений до роботи у військових ремонтних майстернях у Луцьку. Саме тоді став підпільником і передавав Армії Крайовій важливу розвідувальну інформацію. На початку 1944 року радянська влада разом з іншими молодими поляками відправила його до Сибіру. Коли ешелон зупинився у Харкові, 16-річний Євгеніуш разом із товаришами втік і приєднався до польських військових, які прямували до Сум, де формувалося польське військо. У 17 років він став командиром взводу зв’язку 4-ї танкової бригади 1-го Дрезденського танкового корпусу Війська Польського. Брав участь у форсуванні Ниси-Лужицької та боях під Баутценом - одних із найкривавіших боїв 2-ї армії Війська Польського. Свій бойовий шлях його частина завершила 10 травня 1945 року в Мельніку поблизу Праги. Сьогодні полковник запасу Євгеніуш Прачук є останнім живим ветераном 4-ї танкової бригади. У березні 2026 року йому виповнилося 99 років. Його доля нагадує, якою складною, трагічною і водночас спільною була історія наших земель у ХХ столітті.

Пам’ять про трагедію Другої світової війни сьогодні набуває особливого значення. Українці, які нині захищають свою державу від російської агресії, як ніхто розуміють ціну свободи, незалежності та права народу самому визначати своє майбутнє.

Вшановуючи героїв минулого, ми віддаємо шану всім, хто боровся проти нацизму, усім жертвам Другої світової війни та всім, хто сьогодні боронить свою землю, свої родини і свободу Європи.

Вічна пам’ять жертвам Другої світової війни.

Честь і слава тим, хто захищає сьогодні свободу та незалежність